Новини

19.10.2017 10:02
Поліпшити умови праці



17.10.2017 12:44
Армія патріотів, оповита немеркнучою славою



13.10.2017 12:03
14 жовтня - День захисника України



13.10.2017 11:58
З роси та з води


13.10.2017 11:57
Вчили нас, як Україну любити



      Архів новин

Урядові портали

 













ДФС України інформує - 22.09.2017 11:18

Адмінарешт – за новим порядком

Новий Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків затверджено наказом Міністерства фінансів від 14.07.2017 № 632, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816 і набрав чинності 15.09.2017.

Порядок розроблено відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Адміністративний арешт є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Орган контролю може застосувати арешт на будь-яке майно платника податків, окрім майна, на яке не можна звернути стягнення відповідно до закону, і коштів на рахунку платника податків.

Підставою для застосування арешту майна може бути одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу контролю;

немає дозволів (ліцензій) на провадження господарської діяльності, а також реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

особа не зареєстрована як платник податків в органі контролю, якщо така реєстрація є обов’язковою, або платник податків, що отримав податкове повідомлення чи має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховання або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складання акта опису майна, яке передають у податкову заставу;

платник податків (його посадові особи чи особи, які проводять готівкові розрахунки та/або здійснюють діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення інвентаризації основних засобів, ТМЦ, коштів (зняття залишків ТМЦ, готівки).

Рішення про арешт майна платника податків та рішення про накладення арешту в разі тимчасового затримання майна приймає керівник (його заступник або уповноважена особа) органу контролю.

Відповідно наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371, визнано таким, що втратив чинність.

Відділ організації роботи 

Головного управління ДФС у Тернопільській області

 

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності платником податку на прибуток (неприбутковими підприємствами, установами та організаціями)

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) та звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) та їх невід’ємною частиною.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, зокрема, інформацію про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною.

Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією (п. 48.7 ст. 48 ПКУ).

Отже, при поданні платниками податку на прибуток і неприбутковими підприємствами, установами та організаціями фінансової звітності слід керуватися нормою п. 46.2 ст. 46 ПКУ, якою передбачено, що фінансова звітність є додатком до Декларації (Звіту) та її невід’ємною частиною.

При неподанні до органу ДФС фінансової звітності разом з Декларацією (Звітом) як її невід’ємної частини, така податкова звітність не визнається податковою декларацією.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ.

Тобто неподання або несвоєчасне подання платником податку на прибуток (неприбутковими підприємствами, установами та організаціями) Декларації (Звіту), обов’язок подання яких до контролюючих органів передбачено ПКУ, – тягнуть за собою штраф в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – передбачають штраф в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено право органів ДФС складати протоколи про адміністративні правопорушення за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності.

Відділ організації роботи

Головного управління ДФС у Тернопільській області

 


  Розробка та дизайн - www.siriusone.net

Офіційний сайт Борщівської районної ради 2011