Новини

11.12.2017 12:36
Відбулася відеонарада



11.12.2017 10:50
ДФС України інформує



07.12.2017 10:13
7 грудня - День місцевого самоврядування



07.12.2017 10:09
Відбулися святкові урочини



04.12.2017 13:08
Відбулася відеонарада



      Архів новин

Урядові портали

 













Вшанували полеглих вояків-патріотів - 21.08.2017 14:50

      20 серпня  в урочищі «Дубина» поблизу Кривчого  відбувся мітинг-реквієм "Пам’ятай! Ти нащадок своїх героїв!"

     72 роки тому, 9 серпня 1945 р. на цьому місці відбувся один з трагічних епізодів українських визвольних змагань. У невеликому гроті, що знаходився в цьому глухому урочищі між сіл Верхнє Кривче та Гермаківка заквартирувала боївка Степана Слишинського, (псевдо «Комар», уродженець с. Завалля ). Ця невелика печера, що знаходиться за 500 м на південний схід від відомої печери «Славка» і становить з нею єдиний гіпсовий массив. Вона завжди служила добрим прихистком від небезпеки українським борцям. Її довжина сягала майже 20 метрів і закінчувалася глухою місткою порожниною. Взагалі загони вояків УПА, котрі діяли на теренах Борщівського району досить часто використовували карстові печери як природній захист, а у печері  «Вертеба» (с.Більче-Золоте), як відомо, знаходився надрайоновий штаб УПА та діяла підпільна друкарня.Про місцеперебування  повстанців якимось чином дізналися енкаведисти. Цього ж дня 20 радянських найманців, які прибули з Сапогова, оточили грот. і наказали виходити по одному. Хлопці мовчали. Облога тривала 2 доби. Енкаведисти розпалили вогонь біля входу в печеру, сподіваючись, що дим викурить повстанців. Але ця затія була марною. Тоді відправили кривченського лісника Бугеру із запискою, в якій наказали здатися. Повстанці не відповідали. В ніч з 9 на 10 серпня обложені, вибравши момент, почали прориватися з оточення з боєм. З грота вибігли четверо повстанців і розбіглися у різні боки. Першими вискочили Петро Олексин («Тарас») із  Гермаківки і «Шелест» (справжнє ім’я не ідентифіковане), й вони врятувались. Інші два стрільці - Дмитро Головатий («Гала») і Степан Чернецький («Твердий») - впали від прицільних пострілів енкаведистів. Троє залишились у гроті й відмовились виходити.

10 серпня енкаведисти замінували грот і підірвали його. Від потужного вибуху під землею загинули Петро Матіїв («Зубенко») з  Гермаківки,  Іван Бездітний («Соловій») і Дмитро Бугера («Недоля») з Верхнього Кривча. Щоби вшанувати пам'ять полеглих бійців, на місці їхнього останнього бою місцеві жителі  спорудили пам’ятний хрест та встановили меморіальну дошку над  входом до печери.  Протягом двох тижнів день за днем працювали тут люди з Гермаківки та Кривчого.Мітинг-реквієм був вельми велелюдним: шанувати пам'ять полеглих зійшлись мешканці Кривчого, Гермаківки й Іване-Пустого. Багато небайдужих прибуло й з Борщева. Захід розпочався панахидою. Патріотичні пісні пролунали у виконанні вокального  чоловічого ансамблю з Гермаківки. Слово мали Нестор Мизак, професор історії Чернівецького університету, дослідник повстанського руху на Поділлі, автор чисельних наукових праць,  дисидент-шестидесятник, член Спілки письменників України Микола Горбаль, голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук , Андрій Русенко, заступник голови районної ради,  депутат Верховної Ради, учасник АТО Олег Барна.

      Усі полеглі в тому бою були людьми молодими:  найстаршому  було 30 років, наймолодшим по 23. Вони впали в бою з нашим одвічним ворогом, який і зараз окупував частину України та продовжує топтати нашу землю. Саме на таких прикладах героїчного чину і патріотизму маємо виховувати нашу молодь.


  Розробка та дизайн - www.siriusone.net

Офіційний сайт Борщівської районної ради 2011