Від зустрічі Божого Сина і Його Матері  - Пресвятої Марії з праведним Симеоном це свято дістало назву Стрітення. На сороковий день після Різдва Христового Діва Марія принесла Боже Дитя до храму, щоб освятити його. Там і зустрів їх праведний Симеон, якому Святий Дух сповістив, що не бачитиме він смерті, поки не побачить Христа.

    За давніми традиціями 15 лютого вважали святом зустрічі зими з весною. Одним з важливих його елементів було освячення у церкві свічок та води. Вважалося, що свічка, освячена на Стрітення, має велику магічну силу. Їх запалювали під час грози, щоб уберегти людей і худобу від грому, блискавки (звідси інша назва свічки - ”громнича”). Загалом вірили, що вогонь свічки і молитва врятують від повені, морозу, усякої напасті. Стрітенською водою кропили худобу, вулики, усе господарство. Після Стрітення починалися ”масниці” – час народних забав і гулянь. Адже день довшав і наближалася календарна весна, котра несла клопоти для селян. Тісно переплелися християнські вірування та народні звичаї, в яких – відгомін століть. Розмаїття обрядів, традицій, церемоній є свідченням багатства духовної культури українців.