Нічлави тихий плин, Збруча зелена хвиля, Як гул віків- Дністрова течія. Це все моя земля, така до болю мила. Вітцівщина моя, Борщівщина моя! Дзвеніли тут мечі, хилився ворог лютий. Не раз земля вмивалася слізьми. Та врунились жита, і зеленіла рута, і багатів мій край прекрасними людьми. Міфічний дух печер: Вертеба, Кришталева... Троянові вали-
історії сліди... Глибокі криниці,
цілющі б'ють джерела,
І відгомін Трипілля
сягає аж сюди.
Борщівські сорочки. Краса їх неповторна
Дійшла до нас
крізь протяги століть.
Цей вишитий рукав
борщівський чорний
Дивує цілий світ,
чарує цілий світ!
Тут села-писанки.
І Великодня паска
На кожному столі
у почестях стоїть
І береже мій край
свята Господня ласка.
Хай вбереже нас всіх
від горя і від бід!
